Скайп

Діти з татом сиділи за Великодним столом, їли смачну паску. В хаті пахло ковбасою, хріном і хлібом. Великдень.
Смачна була та паска, але без мами. Ні, вона вітала їх, але по скайпу, з тої далекої Італії.
Тато припрошував дітей з'їсти по яєчкові, за маму. І діти їли. За маму вони багато можуть з'їсти. А потім, коли мама виходила на зв'язок, вони всі троє навперебій розказували всі новини, що кішка родила перед Великоднем п'ятеро котят, що малювали малюнки солдатам на фронт. Мама слухала і плакала. Трималася, але плакала. Їй так хотілося бути з дітьми. Змити їм волосся, робити із ними уроки і разом бавити тих котят. Вона дивилася через той скап, як діти виросли, виросли без неї.
Не одна українська сльоза окропить Італійську землю... Добре, шо хоть є той скайп...

Роман Дронюк

12.04.2015р. Великдень..