Похід в ліс за грибами (фотозвіт)

Це був дуже дивний ліс. Спочатку я ходив за грибами. Потім вони ходили за мною.

Анекдот

Ну що ж, хочу розповісти за допомогою фотографій і коротенького опису до них про свій похід в Семаківський ліс. 

21 вересня 2017 року, в цей час вже опеньки бувають, але цей рік виявився сповненим сюрпризів.. Літом, коли гриби повинні рости, була спека і посуха, а на осінь, задощило, і доволі теплою є погода. Тому літні гриби почали наздоганяти прогаяний час і, на радість грибникам, почали з'являтися то тут, то там... 

Також варто зауважити, що грибників в лісі чи не більше, аніж самих грибів...

Почалась прогулянка на сумній ноті - при вході в ліс понищені гриби, котрі чимось не вгодили горе-грибникові...

Понищений дощовик - їстівний гриб
Дальше на опушці лісу мене зустріли гриби зонтики, ціла колонія їх)) Вони їстівні, но я не беру їх..

От голубінок (сироїжок) повно, також не беру їх))

Проте сироїжкам конкуренцію по кількості склали якісь невідомі мені гриби...

Ну і "зачароване місце" де я  з року в рік знаходжу таке:

Вже більш радісна знахідка - червоніючий мухомор. Такий беру, проте він відноситься до умовно їстівних, треба відварити, а відвар вилити.. Не знаю, без відварювання неодноразово їв - живий наче))

Дальше по маршруту відчув неприємний запах, джерело його дуже скоро віднайшлося - старий гриб веселка (саме той, "яйця" якого такі популярні в нетрадиційній медицині).

Після нього кілька печеричок (шампіньйонів), теж не беру - вони жовтіють на зрізі, а тому "стрьомні")) Зате їх багацько..

Дальше досить інтригуюча знахідка - щось схоже на білий гриб, та придивившись уважніше, запримітив червону "сіточку" на ніжці. Сатанинський гриб - то моя перша думка! Ба ні, надірваний краєчок шапки одразу ж посинів)) Справу маємо з дубовиком (синяком) - умовно їстівним грибом, проте такі не беру також.. А тут ще й коник-стрибунець прискакав глянути на наївного грибника))

Буквально за сто метрів дальше - УРА! Боровик жовтий! В народі називають пів білим грибом. Від білого відрізняється жовтими порами (не плутайте з старим білим грибом, в якого також пори жовтіють). І то ціла сімейка їх! Цих взяв)) А може це і боровик королівський?.. Хоча, в королівського шапка мала б бути червоною..

От маслят багато.. Вони всюди, де росте сосна.. І старі екземпляри, і молоді, і зовсім маленькі.. Цей одинак чимось сподобався - вирішив зробити його популярним))

"Псюрки" - так в народі називають ось це диво на тонкій ніжці.. Чи заслужено, а чи ні - не знаю, обминаю))

На стовбурі дерева, біля землі якесь рожеве чудо, структурою нагадує мочалку (губку)..

Дальше ціла колонія невідомих мені грибів.. Запах наче не поганий..

Знову колонія грибів, запах не дуже приємний, колір також - зеленкуватий...

Читаючи грибний довідник, я помітив, що отруйні гриби мають одну спільну ознаку: спідничку на ніжці. І тут мене вразила страшна здогадка…
 Анекдот

(до слова - не всі гриби, що мають спідничку отруйні, і не всі отруйні мають спідничку)

Ось і бліда поганка (камера смартфону зеленкуватий колір спотворила)...

Ці гриби обминаю))

— Треба їсти рулет з чорницею, зір буде 100%!

— Краще їси з грибами, буде 150%!
— Це як?
— Будеш бачити те, чого немає.
Анекдот

Дальше пішла "екзотика" баранячі ріжки, якщо не помиляюсь)) Є їх багацько, пахнуть добре, проте не беру..

І тут... Раптом... За добрих 30 метрів побачив Його! Білого гриба! Та ще й якого! Вдома вага показала 700 грам!!!
Старенький правда, спори вже пожовтіли, але ніжка чиста, без "м'яса".

 Ну і ще кілька білих грибів зустрів...

Ну і що за ліс пречудовий! Тишина! Спокій! Чути цвірінькання комах, та спів птахів... Нє, це не про той ліс, в якому я був, бо зі мною був Циган! Цей "бульдозер" створював стільки шуму, що не було чутно навіть реактивних двигунів літаків, що над головами кружляли))
А це його сфотографував в одній з самих улюблених місцин... Там мох такий, як диван! Суцільний, товщиною не менше 15 сантиметрів... Йдеш, а в тебе земля під ногами погойдується))

Під кінець подорожі, вже вийшовши з лісу, знайшов обабіч дороги підпеньки)))

Зі шкільного твору: "Мій дід розповідав мені, як жили діти мого віку в його часи. Вони ходили в ліс за грибами й ягодами, грали на вулиці у футбол, купались у річці й ловили рибу в ставку — а все через те, що в цих нещасних дітей не було ні телевізора, ні комп’ютера".
Анекдот

На цьому завершилося "тихе полювання" чи "грибалка" - як вам зручніше називати))
. За неякісні фото прошу вибачення - слабка камера на телефоні..
Сподобалась вам така віртуальна фото екскурсія - поділіться з друзями, якщо ні - вкажіть в коментарях причину! А я зі своєї сторони зроблю все можливе, щоб виправитись))