Корпоратив (оповідає Роман Дронюк)
Мой, яке то файне слово - корпоратив. Всі відмічают, гульбані. А наше село замело, світла нема, почерез день. Людий лишилосі, шо на пальціх мож зрахувати і всі старі удівці і удовиці. Розваг не багато, собачі бої і концерт, як Місьо Кацин нап'єсі, о то аншлаги , слів іноземних купу в репертуарі: ~заплив в калабані, абзиванні баби каці, вбиранні штанів через голову, розгін глядачів, і коронний номер..... Сон на ціменті в мороз. Ади нічо йго не бересі, ні грипа, ні тифос, ні чіріки. Хвороби просто бридісі його.... Скучно стало в селі.. Баби змучилисі пльоткати, то вже нема про кого. Уже зачєли мити кости навіть Трампови і Ангелі Меркель. Путіна давно прокліли. Ну от і я, вчувши про ті корпоративи, як сільський активіст подумав, а ми шо, не люди? Поздвонив всім,у церковний дзвін. Зійшлисі всі хто міг ходити, були такі, шо на штирьох прийшли, але це пусте. Кажу люди! Ми шо, не люди？Давайте цівілізуємсі. Народ не пойняв, дехто подумав, шо зелізо берут, дехто шо...
