Просьба

Загрузла Ненька, аж по вуха,

І просить світ, допоможіть!

Дайте ще трохи міліардів,

А трохи боргу нам спишіть.

Ще не дойшла та допомога,

Як розікрали, дайте ще!

То будуть внуки віддавати,

Думає влада про одне.

Тай дурять, душать цей народ,

Як не податки, то тарифи.

Не можуть морди ті наїсти,

Та міліони поділити.

Здихатись треба патріотів,

Хто стоїть на передовій.

І заплювати людям очі,

Так звично владі «дорогій».

Нехай бастують попід банки,

Тай під кабміном най стоять.

Їх треба всіх в тюрму садити,

Може нарешті замовчать.

Але хто ж буде працювати,

І піднімать країну всю?

Не буде звідки гроші красти,

Як всіх посадите в тюрму.

Злодії рвуться всі в Європу,

Бо вже продали що могли.

Продайте ви усю державу,

Разом із нашими людьми.

Бо Україна кістка в горлі,

Яку ніяк не проковтнуть.

Тай знищить націю навіки,

Про українців всіх забудь.

Ми, як ті звірі, що загнали,

Та хочуть в клітку посадить.

Вільний народ вам не зламати,

Козацьку душу не згубить.

Ще трохи, й цей терпець урветься,

Хтось відповість за «безпридєл».

І не поможуть ваші гроші,

І той московський «ла-ла-ла».

Ви скільки люду загубили,

Нема прощенія, хоч би й сів.

А може краще вам на потяг,

І ту-ту-ту, до москалів?

Там краще жити й панувати,

Може поселять вас в Криму.

На морі можна загорати,

І «няшу» бачить наяву.

Коли у вас совість вже проснеться,

І наїстеся досхочу?

Дайте усім спокійно жити,

А про все решта я мовчу…

               Жовтень 2016                                                Друг «Вовк»

СМЕРТЬ ЧЕРЕЗ ҐЯМБУ

 Черговий шедевр від Романа Дронюка!

"Це смерть забирає кращих, а воєнкомат всіх підряд..." 
                                                                                                          Спіонерено з мережі

 
Йой, людоньки! Якби сте знали, звідки я прийшов до вас, то бисте ні защо не повірили ніколи. А прийшов я звідти, згори, з того світу, звідки сі невертают. Ая, ая. Абисте знали, а я вернувсі. Правда, не на довго, але таки вернувсі, шоби всьо вам розказати. Бо так мою душу мучило, що ніхто не знає, як я вмер і як мене ховали, шо не міг не вернутисі. А сталосі це так... В четвер зрані дала мені жінка снідати. Була дес сема година ранку. На стіл подала мандибурку колочену з шкварками і квашеними гирками. І я зачєв їсти, але їв похапцем, бо пообітцєв кумови гній на присадибу вівести. Їм не їм, а ґеґаю, як бусьок. Аж тут дивлюсі, а в мандибурці такий теньгий волос лежит, чи не на пів метра. Йой, а це шо має бути з капарнецев остатнов?! Тай лиш втворив хавку шоб обізвати жінку якимос остатним словом, як у горло між гланди залетів шкварок і перекрив дихані… За мінуту я став синіти і тупати ногами але дітчий шкварок не віходе… До хати влетіла жінка й зачєла рипіти:
– А то шо тобі підлога винна, шо то тупаєш шо аж тарелі дзенькают? Ти її клав? Накуришсі того дітька тай тепер здихаєш…
Тим чєсом я вже став синіти, шумитисі і слинитисі. Але клята баба дальше рипит:
 – А міль би ті їла, ти вже чисто здурів. капарнику остатний! Ти чо ні на підлогу харкаїш? Аж коли мені замість зрачків вбернулисі білки, баба сі сполошила.

 – Йой, Николо, шо тобі? Може хто на врочив?
І сплюнула три рази. А мені уже туман перед очима, уже ледве шо розбираю і чую...
Жінка приступила блище. Я зсунувсі з лави і брикнув на підлогу. Аж тепер до баби дійшло, шо не жерти. Вона ймила мене за шивороть і зачєла телепати, примовлєючи при тім: «Йой, Николо, не страшь мене, шо з тобов?» Уздрівши, шо це не помагає, вона вілетіла на двір із криком: «Ґвалт!» і наробила алярму. За той чєс я вчув, шо починаю вілітати з тіла. Так, як то пишут в газетах і по телевізори показуют. І не мож тут ні впертисі, ні зловитисі. Вілітаю, тай всйо…
Боже, думаю невже то кінец мого бідовані? А то вже дійсно кінец.
Вілетів я з тіла і, людоньки, всьо виджу і чую.

До хати влетів сусід з жінков і зразу зачинают моє тіло термосити і гупати по печінках, примовлєючи при тім: «Николо! Гий, Николо, вставай!» Жінка каже: «Василю! Може його горівков залити? Торік наші корова як удуласі, то вже ледве дихала, а як залили, то відійшла». Ваиль каже: «То давайте, чого стоїте». Жінка скочила, відсунула креденец і вікігла бутлю горівки. Мой, ади де ти горівку прєчиш. А я коло неї ходжу і не знаю. Боже, коли б мене відтерли, я би в церкві сто свічок поклав. І «Вірую» до кінцє вівчив. Але мене певно і батогом в тіло не зажинеш. Сусід налив пугарь горівки і підніс до рота, але не до мого, а до свого. Оце файно, чоловік стине, а він свої ґямби пантруя. Занюхавши рукавом, налив другий, але не повний, тай зачєв мене заливати. Жінка тримала за голову. Але, Господи! Світ ше такого не видів. То, про шо я марив кожен день, то, за чим я все банував, вертаєсі в мене з писка. Боже, дай мені хоть на мінуту вернутисі в тіло, а потім роби зі мнов шо хоч. А жінка примовляла, дивлячись на це: «Пий, Николко, пий, солоденький». Йой, світ на виворіть, шей припрошує. А до цего як було? «Смоли бис горєчої напивсі, пияцюго остатний». Сусід сі спам’їтав першим:
— Йой, Ганю, це ніц не даст. Дурно чєс тратим і горівку. Біжіть до Грішкових, звоніт на скору поміч, або шукайте фельдшері. Він певно в Гарасимихи роди приймає у корови. Не стійте, біжіть, а я тут подижурю.

Жінка полетіла, а сусід лишовсі наглядати. Хоть якого нагляду треба мерцеві? Тай добре наглядая. Лиш за жінков громнула фіртка, Іван сфативсі до бутлі і віпив підрєд аж три пугарі. Занюхавши рукавом, полегшено сказав: «Пішло». Йой, людоньки, якбисте знали як мені вцей чєс було добре... Думаєте, на цім сі скінчило? Походивши по хаті туда-сюда, нендза знов взєласі до бутлі, але вже згорла, і присцавсі, як п’євка… Зробивши кільканадціть глотків, сусід повтиравсі, і сів на лаву, йому вже було добре, очи блищели, ше би нє... Потім Василь вікіг капшук з тютюном, урвав кусок «Порадниці» й на коліні закрутив дзиґарь, а точніше голубец, і закєгсі димом. Подививсі на мене жєлісно і сказав: «Шо, Николо? Видеш, яке житє! Ше вчере сваривсі зо мнов, шо я тобі в межу заліз, а ниньки тобі вже стало». Докуривши дзиґар, взєвсі знов за старе. Піднєвши бутлю, урочисто сказав: «За твоє здоров’ї, дорогий сусіде!» І процес пішов. Затяжний процес. Коби жінка борше прийшла, бо цє короста всьо віжльопанит. По моїх підрахунках за його яблучком на горлі, фінал мав наступити скоро. Василю, Василю, яка ж ти таки свинє, гірше свині. Зробивши цю солодку справу, сусід прилєг коло мене, обняв мене за плечі, желісно зкєг співанку: «Колис мої ноги по світу ходили, о, Боже, який то був час…» Потім глипнув на мене туманним поглідом, крикнув: «Сусіде, та підтєгуйте за мнов, чо ви сі запишнили? Язик вивалили, очи первернули, чи ви ні не вважайте, чи який дітько? Увидівши, шо то ніц не дає, Василь плюнув, первернувсі горілиц і, так як є, на підлозі захріп. Зналисти би, шо діялосі з моєв грішнув душечков! Яка мене злість пекла, яка розпука їла. Сусіде! Сусіде, а вдавивсі би пипков малим. Таже, як ваші корова мала телє, то я в третій годині ночи біг вам на поміч. А я тут застив, а ти нажерсі і хропиш. У деяких ґаздів ше худібка не пила, а ти начинивсі, як гілетка. Коби хоч жінка з тов помічев прийшла, бо вони тепер так спішє з тотов помічав, шо на поминки приїзді. Але в цю мить загальмувала машина, рипнула фіртка, заяйкавсі пес, і до хати вбігла жінка і два дохторі. Гані, оцінивши ситуацію, скричала: «Йой, пани дохторі, то певне пошесть, бо вони вже два злігли. Робіт шос! Дохторі кинулисі на нас, як пси, і зачєли відтирати і бадати. Опшим досліджували історію хвороби. Хворобу сусіда виявили живо, без аналізів. А мені ше довго шукали пульс, дули в писок, світили в очи, гупали в плечі. Потім догторі подивилисі одне на одного, потім на мене, потім на жінку. Приготували валідол і нашатирь, і заспокійливим голосом звирнулисі до жінки: «Така справа, пані Ганно. Просим не хвилюватисі й дуже не побиватисі, таке життє. Цей, шо зліва через декілька годин має відійти сам. І від чого заслаб, тим і лікувати, але в менших дозах. А цього другого пана врятувати не вдалося, час втрачено. Гані зразу зумліла, дохторі відтерли її, і тут вона як зачєла приповідати, шо дохторі зачєли плакати, а сусід зашевелисі і бирнувсі на другий бік: «Николочко, мій солоденький, Николочко рідний! Нашо ти це зробив? Ми ше в новій хаті ремонт не скінчили, де я тебе покладу? На кого ти мене покидаєш? Хто мені городи віоре? Хто мені гної повівозит?»
Отак то воно є в нашім життю, шо починают цінувати, коли ноги засти нут, ая-я. Потім я вже не видів, шо сі творило коло мої хати, бо тіло повезли в район на експертизу, а душа трималасі тіла. Там мене пороли. напихали трачкою. Жінка з дітьми вібирала купа паперів. Опшим всяка церемонія світови не потрібна. Все життє мучі душу, а по смерти тіло.

Привезли мене в п’єтницу сполудні. А дома уже ішов повним ходом рух –одні пекли, другі різали, треті варили, а такі, як мій сусід, пили. З’їхаласі вся родина далека і блиська. І всі зразу перевели увагу на моє тіло. Нарідили, поклали в домовину серед хати і обзирали. А душа моя дивиласі на це кіно і дивуваласі, як то воно є на світі — ті, шо недавно мене кліли, голосі за мнов і хотє шобим встав. Ті, шо винні мені гроші чи мугарич – ревно молісі, би моя душечка поскорше долетіла до Бога. Жінка, як убувала мене в нові мешти, то так голосила, шо най Бог бороне, не знаю чи замов, чи за мештами. Сусід Василь стояв у головах, винувато дививсі на мене і відгонив мух, бо лізли в очи, але видко було не озброєним оком, шо він уже контетний. Настала субота. Остатний день перебуванні мого тіла на земли. Всьо було готово, лиш чикали на ксьонза.

 Я не дуже хотів, би мене ховав наш ксьонз. Бо раз вісповідавсі, йому росказав, шо забігав до одної молодиці, то це пішло по всім селі і до Гані мої дойшло. А ше, він на виборах в церкві за «регіонів» агітував. Але приїхала машина мого племінника Ігорка, з машини війшли ксьонз з дєком. Зачєли правити. Моє тіло вінесли і поклали серед обори. І ксьондз зачєв казати казані. Згадав і фірманку, де я робив в колгоспі. Казав і про бураки, шо файно цегорік вродили. А баби плакали, аж заходилисі. А потім всьо пішло своїм ходом. Місько Крайний, Василь Крупей, Павло Марії Вусатої, Сидір Метришин, Николко Слабонький і всі під мухов. Несли мене і термосали цілов дорогов до церкви, ставали коло кожної каплиці і на перехресках. А як у церкві об’явили послідне цільованіє, то багато пропускало чергу, а Uані так ні цілювала, і в губи, і в чоло, і в руки, навіть дівков так не цілювала. Потім дорога до гуртожитку вічного. Знов служба, плач, сльози, голосіні. А потім яма. Сусід Василь забивав домовину, раз змазав і дав собі по пальціх, і так матюкнувсі, шо ксьнз перехристивсі. А як зачєли опускати в яму, то Гані так голосила, шо чуть мерці не встали: «Йой, людоньки, тримайте мене бом, бігме, скочу за своїм Николков солоденьким, най забере мене за собов». Ади, чого захотіла! Їлас ми печінку на цім світі, то ше на тім хочеш їсти? Та то навіть, як би я в рай попав, то з нев би було пекло. Най хоч трохи спочину. Гупнули грудки землі, дзенькнули копійки. Сусід кинув совєцкі. Всі пішли на обід, ше би нє, витати не треба. Хлопці закидали яму, розпили флєшку, закурили. А дома відбувавсі поминальний обід—столи тріщали, всі жерли і пили – халява. Сусід Василь після сімнадцітої порції спав у студінци, а потім підоймив голову і закєх «Ой чорна яси чорна».

 Отаке то, люди добрі, така моя долі гіренька. Відмучив кішко, робив, по курортах не їздив, робив, робив і ніц з того не мав. Яке життє – така і смерть. Ото і всьо, вісповідавсі вам і легше стало. Тепер мож і до Бога на суд. Хотів бим в рай, та гріхи кєгнут в пекло. Якби Господь дав мені прожити життє наново, то я би прожив його по-інакшому, ні вчім би собі не відказував і горівку бим пив, пив і крапка. Бо вже знаю, шо то може так бути, шо є шо пити, хочеш пити, тобі в рот заливают, а ти не можеш...
     29.04.2000р.      ОСТРІВЕЦЬ

На правах реклами хочу повідомити, що 4 грудня, в місті Городенка, в РПК відбудеться вистава "Фараони", режисер-постановник - Роман Дронюк! Маєте можливість - відвідайте - не пожалієте!!!
Вас запрошує до перегляду театр "Сучасник"!
Маєте бажання допомогти фінансово на розвиток театру - зв'язуйтесь з паном Романом!
 Інвестиція в культуру - це інвестиція в майбутнє України!

Вхурделило..)))

Всі ви чули про недавню снігову бурю, що зачепила західні області України. Сухі повідомлення від різноманітних журналістів, відео зйомка з місця події... Але живе в нас на Прикарпатті одна надзвичайно талановита людина - Роман Дронюк (фото), який дуже красиво і мальовничо описав події, що відбувалися в захоплених бурею селах... 
Слова автора збережені:

 УВАГА!УВАГА!Доводимо до відома.Сьогодні завершилися з*йомки передачі <Останній Герой> Участь і цій гонці на виживання узяли жителі маленького покуцького села<Новоселівка>Або по народному <Владиполь>Передача знімалася в жорстких умовах майже три дні розповідь учасника погодинно.

  12,11,16р по обіді почав падати сніг я си вкішив бом давно не видів снігу нарешті діти піграютсі в сніжкии. 20год- сніг не стає падая ще дуще.22.година-сніг сиплесі як з кошика звіваєсі бурі.Північ --всьо навкруг біло сусіцкої хати не видко.Трета година ночи Вірубалосі світло найго шлях трафит у мене насос у паровім на лєтриці і в кірници корби нема тоже автоматика.В Неділю з рані пробудивсі від того що клацаю зубами,ледвем втворив сінешні двері глипнув надвір Матко Божа всьо біло гори снігу.

  Дес гийби з під земли чи то гавкає чи стогне пес.Ледвим знайшов шуфлю і дес зо дві години відкопував пса жити буде але псєчої миски не найшов буде постити..як відпорпав пса шнурком вікіх води з кірниці.Чув як сусід кричит сос але вдав шо не чую винен йому три сотки може пронесе..

  На остатних поділках телефону позвонив на гарячу лінію поки з*єднали з йоператором дежурним обеленерго талефон остаточно розрядивсі зато музикі наслухавсі.Хотів війти на дорогу когос вздріти щос узнати але дальше фірткі не зміг прокопатисі.Сусід ледве хрипів і кликав сос.Проігнурував.

Вечір світла нема..У хаті стіни вкрилисі інеєм.накігаєм на себе всьо з шафів я невіть дідову шєпку з нутрії перепросив.лігаєм спати,.ше контрольний раз війшов на двір прислухавсі-- сусід ще з під снігу подає признаки життя.Заснув .А на дворі не стає мести.Понеділок шєпка примерзла до голови.двері відкрити не зміг віліз через вікно першим ділом відкопав пса, сніг кідав на сусідский бік.До кірниці не можу дойти топлю сніг.Хотів позвонити до когос і віматюкати але телефон здох остаточно.ні світла ні кадила.В 12годині пес відкопав сусіда?????в 12год30хв я закопав пса,.в 13 годині зачєв сильно молитисі і бог змилувавсі і прислав трактор з Перспективи люди зустрічали тракториста з квітами і хлібом.в 15годині.село відкопане але я домерзаю світла нема сусід запалив в кухни відпорпав мого пса і гудує тушонков.пес вдає шо мене не знає.в 17год приїхали ресівці і включили світло не знаю чого але в них чогос спустило зразу штири колеса.Я цілював лампочки в хаті цілював батареї а коли зарядив телефон то кішивсі як дітько цвєчком не знав чи звонити чи в інтернет іти .Розбалував нас прогрес а якби так тиждень .Не дуже спішать рятувати маленьке покутське село,а Україна починається з села..

На правах реклами хочу повідомити, що 4 грудня, в місті Городенка, в РПК відбудеться вистава "Фараони", режисер-постановник - Роман Дронюк! Маєте можливість - відвідайте - не пожалієте!!!
Вас запрошує до перегляду театр "Сучасник"!
Маєте бажання допомогти фінансово на розвиток театру - зв'язуйтесь з паном Романом!
 Інвестиція в культуру - це інвестиція в майбутнє України!

Фото чесно "спіонерив" з сторінки Романа Дронюка у Facebook.

Щастя..

Щастя навколо нас, воно в дрібницях.. Лишень потрібно його бачити...

В дітей це виходить, а дорослі забивають собі голову дурницями...

Не повірив, що дожив))

Вирішив включити свою стареньку "нокію".. При включенні попросила ввести годину і дату.. Після введення 10.05.2016, телефон відразу виключився - напевне не повірив, що дожив до такої дати))))))
Після повторного включення і повторного введення, телефон вже запрацював нормально.. І працьє, як швейцарський годинник, не зважаючи на свій вік..

"Сюрприз" від китайців

Давним-давно, в незапам’ятні часи (а було це десь 5 років тому) прикупив брат новий, ще мало відомий на той час девайс - "сонячну зарядку".
І мала та зарядка відповідно заряджати телефон, чи інший девайс, споживаючи енергію сонця. Також її (зарядку), можна було зарядити від розетки і використати, як додаткову зовнішню батарею.
І все б нічого, але даний девайс підозріло скоро заряджався, і ще скоріше розряджався.. Тобто телефон підзарядити в екстренних ситуаціях (для чого вона і призначена) не можливо.. Підключаєш апарат, воно мигає, що йде зарядка і за кілка секунд перестає заряджати..
Поматюкавши жителів Піднебесної, даний девайс було закинуто до барахла, як "профнепригодний"..
Проте, одного разу мені спало на думку використати сонячну панельку для своїх цілей. Відшукав "цяцьку", розібрав і одразу стала відома причина некоректної роботи приладу.. - Китайські умільці просто зекономили на акумуляторі, впаявши туди мініатюрний.. Його вистачало якраз на перевірку працездатності...
Тепер маю нову забавку - збираюсь впаяти більші акумулятори, щоб апарат "ожив" і відпрацював потрачені на ного грошики)))

Люди, як бджілки..

Кілька днів тому садив картоплю. Погода була по літному теплою. 

Після полудня небо затягнулося хмарками. Аромати квітів переповнювали спокійне повітря. Невтомні трудівниці - бджоли активно збирают пилок.

Невдовзі в небі загуркотів грім, запахло свіжістю. Свіже повітря заговорило про наближення дощу. Проте бджоли навіть не думали ховатися у вулик. Для них це гаряча пора, і від збору пилку і нектару залежить їх подальше існування і благополуччя.. Тому бджоли продовжували збір, поглядаючи одним оком на хмару, іншим на вулик...

Збирають бджоли пилок, не зважаючи на погодні умови, втому.. Не зважають бджоли і на те, що приходить пасічник і "обкрадає" їх, забираючи пилок, мед.. В них є своя задача - і вони її виконують!

Щось схоже коїться і в людському суспільстві. Люди працюють, а держава забирає податки. І навіть гірше - держава не приходить сама забирати, як пасічник.. Ні, люди, натомившись на роботі, самі мусять ще й нести "данину", писати численні звіти, про виконану роботу..

Було б керівництво нашої держави розумним - воно б створювало такі умови, при яких жилося б людям добре, як бджолам у дбайливого пасічника..  Даєш можливість жити і працювати людям - будеш і сам мати з того користь, буде держава багатою.. Проте, влада поступає зовсім інакше - приходить лишень забирати, а умов для життя і роботи не створює..

Але люди, як і бджоли, не зважають на такі труднощі - продовжують рух, продовжують працю..

Чи прийде в нас до влади "дбайливий пасічник", а чи й надалі будемо мучитись із "мародерами" - час покаже.. 

А тим часом рясний дощ закінчився, на небі засяяли аж дві веселки, все живе в природі знову кинулося в активний рух, виконуючи кожен свою роботу...

 

Чи потрібно чистити ноутбуки?..

Якщо ваш ноутбук почав "тормозити" і сильно грітися - це сигнал, що потрібно негайно його чистити..
В процесі роботи вентилятора накопичуються порохи.. Вони збираються спочатку на радіаторі, забивают його і поширюються по нутрощах пристрою.. При збільшенні вологи може статися замикання, що виведе із ладу пристрій.. Також, від сильного і тривалого перегріву також ноутбук перестає працювати..
В більшості випадків перегарає відеокарта. У багатьох ноутбуках (особливо старіші моделі), відеокарти впаяні на материнській платі і їх замінити практично не має можливості.. Тому власники змушені, або купувати новий ногутбук, або нову материнку.. Це виливається у чималу копійчину..
Щоб цого уникнути - ноутбуки (персональні комп’ютери також) чистять і замінюють термопасту.. В деяких моделях доступ до вентилятора і радіатора легкий - відкручуєтся спеціальна кришка, а в інших - слід розбирати весь ноутбук.. Тому, якщо не маєте пенвих навиків - краще віддати пристрій на чистку у спеціальні центри, котрі тим займаються.. Задоволення не є дешевим - (50 - 150 грн), але в загальному ви вбережете себе від зайвих витрат..
Ноутбук, що на фото - згоріла відеокарта.. Модель стара - знайти нову материнку практично неможливо.. Ноутбук ремонту не підлягає.. Так що будьте обережні - гріється ноутбук - несіть до спеціаліста..

Про білку і жадібність..

Сьогодні неділя, 10 квітня 2016 року... Поспати довго не судилося.. Десь коло 7 години ранку був розбуджений дивним шумом. Складалося враження, що по бляшаному даху хтось футбол грає (коли хочеш спати - то ще і не такі асоціації будуть). Шум не припинявся добрих пів години. Тому я все-таки піднявся і пішов виясняти причини. А причиною виявилася весна.
Прийшла весна, і звірі взялися зводити собі помешкання. Звіром, що мене розбудив - виявилася звичайнісінка білка.

Технологічний процес зведення будинку слідуючий: білка стрибає з даху на черешню, відгризає гілку, з нею стрибає знову на дах (звідси "страшні" звуки), дальше несе її в свою домівку (розміщена на бальку під стріхою).
Це такий собі ліричний відступ, а дальше основа - про яку і захотілося написати..
Тут я спробую провести порівняння між людиною (начебто кінцевою і розумною ланкою еволюції) та твариною.. Відгризаючи гілки - білка вибирала лишень сухі - тобто зовсім не шкодила черешні, наоборот - проводила очистку від сухих гілок, на яких можут розвиватися різні хвороби..
В людей так немає - нищать все, що може принести користь, прибуток чи задоволення.. Прикладом є варварське поводження з лісами в Карпатах, які ще називають "зеленими легенями планети".

Слідуюче, що ставить білок вище над людьми - побудова житла.. Коли буде готове - сфотографую обов’язково.. Але наперед можу констатувати - воно буде маленьке, зручне і максимально ефективне.. Точно не буде кількох поверхів і не буде обнесене 6-метровим парканом..
Так може, будучи вершиною еволюції, нам слід трішки учитися і в проміжних ланок?..

Будьте обережні з акумуляторами!

Друзі, будьте обережними із вашими електронними девайсами.. А саме з такими, якими перестали користуватися.. Якщо ви з тих чи інших причин припинили користуватися мобільним телефоном, чи планшетом - постарайтесь зарядити акумулятор і вийняти (відпаяти) його...

В мене, як бачите на фото, здувся акумулятор на планшеті, який був повністю розряджений і несправний. Пощастило, що шурупи в планшеті були відкручені заздалегідь, і тому "вздуття" акумулятора не нашкодило планшету, а просто його "розібрало" на дві частини..

Якщо маєте несправні акумулятори - краще їх віддати на утилізацію, оскільки вони, крім того, що можуть заподіяти біди вам, також отруюють довкілля, якщо ви їх просто викидаєте у сміття.