Корпоратив (оповідає Роман Дронюк)

Мой, яке то файне слово - корпоратив. Всі відмічают, гульбані. А наше село замело, світла нема, почерез день. Людий лишилосі, шо на пальціх мож зрахувати і всі старі удівці і удовиці. Розваг не багато, собачі бої і концерт, як Місьо Кацин нап'єсі, о то аншлаги , слів іноземних купу в репертуарі: ~заплив в калабані, абзиванні баби каці, вбиранні штанів через голову, розгін глядачів, і коронний номер..... Сон на ціменті в мороз. Ади нічо йго не бересі, ні грипа, ні тифос, ні чіріки. Хвороби просто бридісі його....
Скучно стало в селі.. Баби змучилисі пльоткати, то вже нема про кого. Уже зачєли мити кости навіть Трампови і Ангелі Меркель. Путіна давно прокліли. Ну от і я, вчувши про ті корпоративи, як сільський активіст подумав, а ми шо, не люди? Поздвонив всім,у церковний дзвін. Зійшлисі всі хто міг ходити, були такі, шо на штирьох прийшли, але це пусте. Кажу люди! Ми шо, не люди？Давайте цівілізуємсі.

 Народ не пойняв, дехто подумав, шо зелізо берут, дехто шо горіхі, Баба Прокопиха зачєла клісти. Місьо Кацин пояснив мені, куда йти, і як дійти коротшим шляхом. Але коли страсті вгамувалисі, я пояснив шо здалосі би нам зробити новорічний корпоратив, і файно здибати новий рік. Хто надумая най запишесі в мене. Село розійшлосі переварювати. Записалосі не багато. Іван Рембо, Николко Зашкірений, Доці Горішна, Марія Нуфрійка, Вася Гямба і я. Короче вся сільська еліта. Правда на останок трохи прийшов, трохи приліз Місьо Кацин. Ну як не вписати сільську зірку...

 Баби, як від свої журналісткої організації （ПЛЬОТКО _ДРОМ.@）відправили Ганьку Ляпату. Би бути в курсі всіх подій.

 Я склав список хто шо має приготувати, таже шос треба жерти.... Марія Нуфрійка мая зварити виварку фасуль писаних. Доцька мая накрутити голубців. Гані Ляпата мая зробити шубу~з тюлькі, барабуль, червоного бурака. Николко Зашкірений Має залити брашку в флєшку, закоркувати і бовтати три рази в день. Би добре стрилєло. Ше на шампанське тратсі. Я маю вігнати горівку. Іван Рембо має принести дві гранаті, шо мав ше від діда , шо приніс з фронту, і тримав на слушний день. Я думаю, шо такий день настав.... треба ж якос салютувати в дванадцітій годині, шоб в сусідніх селах уздріли шо внас корпоратив. Місьо Кацин нічо не принесе він , як сільська зірка мая виступити після дванадцітої.... порції.

 Зібралисі в хаті Марії, бо вона мая супсидію. Ну накрили на стіл. Я взєвсі проголошувати перший тост..... Дорогі колеги вітаю вас！Дай боже бим дочекали від тепер за рік, і би в нашім селі, більше родилосі ніж вмирало, бо ше троха і в селі лишісі лиш пси. Всі крикнули Дай боже... І пішло.... Зачєли так провожати новий рік якби в остатне. Пили, пили, пили і жерли тостів я в же не казав , бо коли на третій тост коли я оголосив, шо чоловіки п'ют стоячи за жінок Місьо Кацин посадив мене за допомогою табуретки... не фист боліло, але тости я більше не промовлєв. За пітнадціть дванаціта, Доці Ляпата зачєла гуляти на столі стрептиз,не зважаючи, шо на носі уже вісімдисєтка.

 За п'єть дванадціта хлопці захотіли феєрверка...... Одну гранату кинули, на хату голови сільради, Другу на карник землеупорядника.. Добре шо ті були на корпоративі в Меріленді... Гранати хоть були ше з великої войни, луснули добре. Навіть пожарники приїхали, але не спитали перше де вогонь, а де мож води набрати. Вода вся замерзла то гасили снігом...

Зутріли новий рік моцно. Мене як активіста пов'Їзали, Міська за то шо справлєв поліцію, і МЧС туда куда маскалі справлєют свою маму, тоже затримали. Поліцейські прикрили нагрудні камери і вітали нас з новим роком, допорєдку вітали.... Пишу вам з капезе.... Хочу сказати, шо не варті наші люди з нашого села корпоративів, ну не вдячні.. А треба мені цего було？Не міг я напитисі тай подивитисі телевізор... З новим роком вас... Лешітсі тих корпоративів.

Роман Дронюк

Дикінсонія, або ми старші, чим думали))

 Скам'янілі відбитки дикінсоній - чи не одні з самих давніх, що добре вціліли.. Та вчені всього світу не могли дійти висновку, що ж воно таке? Чи то рослини такі, чи гриби, а чи може тварини... 

Проте цьогоріч (2018 рік) вченим вдалося знайти відбитки, що добре збереглися, тобто зі слідами органіки. І ці сліди були молекулами холостерину, що відповідно відносить дикінсонію до царства тварин.

Якщо упустити всякі терміни визначення і т. п. і описати все простими словами, то дикінсонія - це перша багатоклітинна жива істота, яка жила чуть більше як пів мільярда років тому. Правда родинних відносин між нами вчені знайти практично не можуть, а це говорить, що даний вид скоріш за все вимер.

Розмірами наші "пращури" досягали майже до 1,5 метра. Тіло було плоске, нагадувало листок. Скоріш за все було драглисте, схоже на сучасних медуз. Рот і, вибачте, дупу вченим виявити не вдається, скоріш за все живилась істота поверхнею тіла. На окремих скам'янілостях проглядається щось схоже на кишково-розподільну систему, яка, напевне, брала участь в травленні і розподілі поживних речовин по тілу.

Провівши реконструкцію вчені зробили кольорову картинку того, як приблизно мали б виглядати дикінсонії. Ну чисто якісь прибульці)) Хоча, за однією з теорій - цілком ймовірне припущення..

Чому я вирішив написати такий незвичний екскурс? Та тому, що й територія сучасної України колись була заселена ними.

Відбитки дикінсонії були знайдені на Поділлі. Тобто і наш Дністровський каньйон, скоріш за все "пам'ятає" значно більше, чим ми можемо собі уявити :)

Інформація для допису почерпнута з Вікіпедії.

Війна мурах

 Фото з інтернету

Щось давно писав.. Виправляюся ;)

Цього разу розповім вам про мурашки, та їхній "суспільно-політичний" лад... Так, мурашки набагато довше існують на Землі, чим людство! Тому не лишень в нас, але й в них добре розвинене суспільство, де є чіткий поділ хто чим займається.

Але давайте по порядку. Трішки із побаченого мною, і прочитаного (можливі неточності - пишу розповідь, а не наукову статтю, так що (особливо стосується науковців) вибачайте).

Десь приблизно в 2002-2005 роках, йдучи звичною стежиною до дому, ледь не наступив на мурах. Хоч вони й маленькі, але таке не замітити майже не можливо. Мурахи йшли великою колоною (розміри доволі приблизні, бо давно то вже було) шириною десь 15-30 сантиметрів і довжиною близько метра. Були то рижі мурахи. В колоні мурахи йшли  майже рівними рядами, як солдати на плацу. На той час я вже знав, чому вони так організовані й куди йдуть, тому одразу вирішив прослідкувати за ними. Бо читати - то одне, а на власні очі побачити - діло друге. Й так, десь за 10 метрів їхнього маршу, жила собі колонія чорних мурах. Жила без звичного нам надземного мурашника, а просто була дірка в землі, а сам мурашник знаходився під землею. Так ось, коли рижі мурахи були приблизно за метр від входу, чорні їх замітили, заметушилися. Та було вже пізно. Вони негайно були атаковані рижими. Подавивши неорганізований захист входу в мурашник чорних мурах, рижі "вломилися" в середину. На жаль, що вони там робили - побачити із зрозумілих причин не вдалося. Та невдовзі знову з'явилися рижі мурахи, несучи з собою яйця чорних мурах, і вже не організовано понесли їх в свій мурашник.
 Все було надзвичайно цікаво, але, на жаль, в той час звичних нам смартфонів не було, і зафіксувати цю війну, тобто переможний похід колони рижих мурах за здобиччю, не було можливості(.
Думаю вам вже цікаво, а чому така поведінка в мурах, для чого вони напали на чорних і викрали в них яйця?
Так ось.. тепер трішки теорії...

Мурах - це такий, зовсім не смугастий ос...

(Народна мудрість)

Як з анекдоту стає зрозуміло - мурахи - це оси, які, внаслідок еволюції стратили можливість літати та ряд інших особливостей, тобто їхній вид пішов своєю стежкою розвитку. Як я вже писав, мурахи існують на Землі дуже давно, більше 100 мільйонів років. люди, для прикладу, існують (напевне) менше 100 тисяч років ( і то були наші предки, які значно від нас відрізнялися).
 Але мова наша не про людей, а про мурах. За ці 100 мільйонів років мурахи досить розвинулись і заполонили чи не всю Землю. ото лиш, напевне, на північному та південному полюсах їх нема, через вічну мерзлоту...
Мурахи створюють соціальні колонії з досить чітким розподілом праці. Є королева, є солдати, є робочі. Також в мурах добре розвинене спілкування. І то досить складне. Коли одна мураха щось смачненьке знайде, за короткий час там вже пів мурашника)).
 Думаю з дитинства ви мали б добре пам'ятати, що рижі мурахи значно агресивніші і дуже боляче кусаються. Кожна мураха має свій "характер", в залежності від якого вона займає свою "посаду" в суспільстві. Тобто більш рухливі і агресивні стають солдатами-розвідниками, менш агресивні займаються доглядом за потомством, чистять мурашник і виконують інші роботи. Серед рижих мурах, напевне бути робітниками не хоче ніхто, тому вони знайшли інший вихід з ситуації - заводять собі рабів! Так, саме рабів. Для цього вони йдуть справжнісінькою війною на інший мурашник (свідком чого мені випало щастя стати), де захоплюють яйця противника, щоб потім виховати з них слухняних особин. З яєць вилуплюються робочі особини, які й займаються "хатньою" роботою в мурашнику. Якщо ви колись спостерігали за мурашником, то мали б помічати, як серед рижих мурах часто копошаться і чорні.
Таким чином, рижі мурахи здобувають в бою і виховують собі рабів.
Ось такий цікавий світ навколо нас. Світ, якого ми часто й не помічаємо.
Ну й насамкінець:
Бережіть мурах! Мурахи є санітарами лісу (саду, присадибної ділянки). Тому, якщо на ділянці є мурашник, і він не заважає - не руйнуйте його, навпаки, огородіть, щоб випадково не зруйнувати. Звичайно окрім випадків, коли мурахи пробираються в хату, тоді з ними вже треба боротися...
Також, мурахи можуть тримати справжні "ферми". На яких вони "доять" тлю. Харчуючись виділеннями попелиці - паддю. Тож, якщо ви замітили, що по ваших рослинах, чи деревах активно почали повзати мурахи - перевірте, чи не завівсь там шкідник - тля (попелиця).  
Ще дуже й дуже багато цікавого можна розповісти про мурахи, але на сьогодні досить). 

Ящірка зелена

 Сьогодні, 7 червня 2018 року здибав ще одного представника Червоної книги України - ящірку зелену. "Зустріч" відбулася десь в Городенківському районі. Даний вид рідкісний, потребує захисту.

Отако, живеш десятки років поряд з ними, аж тут раптом цікавишся більше і дізнаєшся, що вони рідкісні... Головним фактором скорочення їх популяції є людська діяльність - розорювання полів, забудова, кроплення пестицидами полів, виловлювання для тераріумів... Також гинуть при сильно холодних зимах.

Ці ящірки ще й досить великими виростають, окремі особини до 40 сантиметрів. Дуже довгого хвоста мають. Швидкі, вміють стрибати та плавати. 
Дуже корисні в садах та сільському господарстві - з'їдають шкідників-комах.
Мають цікаву особливість: коли її зловиш за хвіст - він відламується і нападник залишається з хвостом, зате без жертви. Завдяки цьому ящірки мають більше шансів вижити. Хвіст відростає в них новий, проте він коротший рідного і чомусь відрізняється і кольором)))
Цього хвоста ящірки знайшов на дорозі, вже засохлого.

Попри те, що вони рідкісні, зате дуже цікаві, лізуть інколи чуть не в руки, зовсім не боячись... Не бійтесь їх - вони зовсім мирні! Не старайтесь їх ловити - ви можете пошкодити їм хвоста. Не старайтесь прогнати чи знищити - вони приносять користь.

 Використане джерело: Червона книга України
 

Околицями Городенки

Ще на околицях Городенки залишилися зелені насадження... Ще  "йевропейські ґазди" не добралися.. А колись таким все місто було, бо тодішнім комуністам потрібні були хоч і слухняні раби, але здорові. А теперішній владі схоже люди зовсім не потрібні, ще й транш черговий випросять, щоб рештки поховати((
Але годі про політику, ми на прогулянці))
І таки прямо в місті, на цьому зеленому острівку й першого мешканця здибаємо)) Не дуже він і боїться..

А втраві... І білі, і фіолетові фіалки! А пахнуть..!

І стокроток багато..

Криничка при дорозі зі смачнющою водою.

Й сама дорога - польова, потріскана від спеки.

А дальше... Починається краса!
Горицвіт весняний - рослина занесена до Червоної книги України! Потребує охорони!
 Читайте більше інформації в статі "Горицвіт весняний". 

Ще одна красива рослина, що також занесена до Червоної книги України - сон розкритий, який в народі називають прострілом, або сон-травою.

Фіолетового забарвлення квіти, назви не знаю :) Але ростуть купками і вигляд мають поміж сухої трави просто бомбезний!

Жовтенькі, очевидно люблять болото))

Ще жовті - примулки ;)

Наслідки безвідповідального ставлення до природи... Вигоріли і рослини і тваринки, і корисні бактерії.. Чорна пустка(((

А там, де вогонь обминув, буяє життя! Копошаться комахи, на них полюють прудкі ящірки (в об'єктив не вдалося зловити), випурхують пташки і, звісно, ростуть квіти.

І хатинка чиясь, схоже лисяча, і схоже закинута..

І ще одна! Цього разу свіжо вирита, і повно слідів..

Ще й хвоща польового зустрів.. Та й певне - на поле ж вийшов))

 А дальше... А дальше сліди людини((( Чим ближче до населеного пункту - тим і слідів більше((( Не вміємо ми цінувати природу, не поцінує вона і нас!

Проте не все так погано. Цей тюльпан показує, що природа переможе! Виріс він з-поміж бетонних уламків, які хтось вивіз в поле...

Поминувши село і спустившись з пагорба опинився в місці, де ше не був.. І тут на тобі - думав там поля, а там сосновий ліс!

Ліс виявився посадкою. Все таки колись дбали про екологію...
А зараз, навіть маючи таку чудову посадку, з таким чудовим повітрям, запахом хвої (таким повітрям ще й корисно дихати тим, в кого проблеми з легенями), чудорвими галявинами, ми вмудряємося перетворити все на смітнисько(((

Й мармурові "залишки" пригодилися))

Ставочки невеличкі, калюжі серед поля, природа буяє...

А он, за пагорбами видніється труба нашої цегольні, вишка, що стоїть на подвір'ї РЕМу..

Й сама Городенка))

І потяг до Києва поїхав.

А тут якась жіночка ДТП вчинила... Транспорт полишила на місці - певне на "євробляхах")))

Й вужику не пощастило - не туди поліз, роздавили((

Ось і закінчилася сьогоднішня подорож.. Вам "казка", а мені бубликів в'язка))
Якщо сподобалося - поширюйте, щоб могли бачити інші, якщо ні - то пишіть в приватні повідомлення, скажіть чому?..
Мій профіль у facebook.